Подивися вгору-небо блакитне, На землю поглянь-зелена трава,
Послухай уважно-тиха пiсня лине, Пiсня вiльного солов'я.
Чого ще, здавалося, тобi треба? Живи i радiй, веселись допутя.
Життя швидкоплинне, Кудись весь час лине,
Не втрачай нi хвилини, Це кажу тобi Я!
Все розтає, Малеча радiє, Рiчки дзюркотять I бузок зацвiтає, Iз теплих краiв Прилiтають пташки, I повзають вже на землi комашки. Килимом зеленим Трава шовкова, Вкрила землю i все довкола... Знають цю пору всi люди здавна, "Трон" посiдає Чарiвна ВЕСНА!
У селi,у Товмачi, Жила господарочка. Прiзвища нiхто не зна, Iм'я ж бо-Одарочка. Не було у неi друзiв, Бо ледаченька була. А чому ж це господарка? Ось iсторiя така: Рокiв три чи два назад, Приїхала з мiста, Мiсто це-Кiровоград, Не про це ця пiсня. Ну приїхала в село, Й нiс зразу задерла: "Я була у ресторанах, I їла катерла". Товмачанок не здивуєш Цими ресторанами -"Ну ж, звари нам дiвчинонько, Борщик iз приправами!"... Стала дiвчина гадати, Їй рецепт цей не згадати... Кинула вона туди- Гарбуза i лопухи, Вкинула туди i цукор, I туди ж свиняче вухо... Стала пробувати борщ, Та лише скривилась, Та й подумала собi, Що так i згодилось... Стала всiх гостей скликати I всiм борщик насипати, Як кума покуштувала, Зразу в обморок упала. Стали викликать швидку I забрали вмить куму... Аж тодi лiкар спитав: -Що вона тут їла? -Iла борщик iз приправ, Але недоїла. Лiкар на борщ подивився, Лiкар за серце схопився: "Що таке...це,борщ хiба??? Це...якась страшна БУРДА!!!" Дивляться всi на Одарку, "Це така ти господарка? Бiльш до тебе не прийдем ми, Iж сама свої катерли!!!"
|
